Вікторіна була зовсім юною, коли покинула своє прекрасне рідне місто Захетас, Мексика, залишивши одинадцятьох братів і сестер та батьків, щоб допомогти їм влаштувати краще життя на батьківщині.

У Сполучених Штатах її першою роботою була робота нянею. Після няні вона працювала в ресторані та на фабриці іграшок, що вимагало довгих годин та інтенсивної праці. Перші кілька років свого життя в США Вікторіна згадує, що відчувала себе самотньою і сумною. Відчуття ізоляції посилювалося тим, що їй не було з ким поговорити, бо в неї не було ні друзів, ні рідних, які жили в США разом з нею.

Подолати свій смуток було непросто, але незабаром Вікторіна зрозуміла, що хоча її життя буде складним, воно не буде нездійсненним. Вона була сповнена рішучості продовжувати працювати над досягненням своєї мети – успішним і щасливим життям у США. Як тільки вона змогла переступити через свій смуток і отримати чітке бачення того, що потрібно для того, щоб рухатися вперед, вона змогла знайти щастя в США. Вона зустріла чоловіка, який зараз є батьком її чотирьох дітей, і вона дуже пишається життям, яке змогла їм забезпечити. Вона з гордістю розповідає, що всі її діти отримали освіту, а одна з дочок щойно закінчила коледж. Побачивши, як старанно працюють її діти в школі, Вікторіна вирішила розпочати процес отримання громадянства США.

Вікторіна дуже вдячна NCICC за підтримку, яку він надав їй у набутті громадянства, і особливо вдячна репетиторам, які допомогли їй підготуватися до співбесіди з Імміграційною службою США (USCIS). Тепер, коли вона є громадянкою США, вона відчуває себе вільною, захищеною і відчуває полегшення від того, що вона є частиною цієї країни. Вона дуже рада, що зможе проголосувати на майбутніх виборах.

Вітаємо Вас, Вікторіно, за все, чого Ви досягли протягом свого життя! Ми знаємо, що з вашою цілеспрямованістю та працьовитістю ви здійсните ще багато своїх мрій.